Народний календар городника

До юліанського календаря український народ користувався іншою, винесеною з глибин тисячоліть, календарної системою. Наприклад, щоб дізнатися оптимальні строки сівби, стежили за тим, як проходить танення снігу, враховували інтенсивність розливу річок, помічали, в якій послідовності розпускається листя на деревах, звертали увагу на поведінку птахів, комах.

 На Спиридона-сонцевороту (12 грудня) примічали: якщо ранок похмуре, сівши повинен бути раннім, якщо похмуро опівдні - то середнім, якщо вечір похмурий, то кращий урожай дасть пізня сівба. Якщо 11 січня тепло, сівши буде раннім, якщо морозно - пізнім. Останні підказки давав день 23 квітня: ясний ранок - рання сівба, ясний вечір - пізній. Сівши так само треба проводити рано, якщо в цей день молода Луна, якщо Місяць на збиток - з сівбою можна не поспішати. Туман 12 березня вказував на ймовірність доброго врожаю льону і конопель, дощ 25 березня віщував хороший урожай жита, сніг, мороз 23 квітня - до урожаю проса, вівса. Схід сонця в туманному серпанку 10 квітня - до хлібородні році. Не бути врожаю, якщо соловей співає ще в голому лісі. 11 травня дощ - усе літо мокре і т.д.
Старовинний народний календар змістився юліанським календарем. Дати старого календаря стали позначатися днями пам'яті християнських святих або відповідно тими днями місяців, які зараз відносять до старим стилем. Для перерахунку дат зі старого стилю на сучасний календар до дати старого стилю додають 13 днів. Однак таке механічне визначення дат, виявляється, не дає правильних дат стародавнього народного календаря.
Після прийняття юліанського календаря протягом життя двох поколінь він не мав ще істотних похибок і залишався досить точним. Календарні помилки продовжували накопичуватися, і в другій половині XVII століття похибка юліанського календаря перевищила одну добу, що перетворило народні календарні знання на фікцію. Похибка календаря продовжувала зростати. До XIX століття вона вже становила 2 дні щодо XVI століття, а в XX столітті - вже цілих 3 дні. Народний же календар все ще був у ходу, але втратив свою достовірність.
Може бути, народний язичницький календар теж не володів високою точністю? Вчені, які займаються цією проблемою, з такою точкою зору не згодні, вважають, що точність прогнозів залежить від правильності користування календарної поправкою. Наприклад, відома прикмета: «На Самсона дощ - 7 тижнів тож». День Самсона в юліанському календарі 27 червня. У XVI столітті це був 15-й день після літнього сонцестояння, що в сучасному календарі (григоріанському) відповідає 7 липня. Якщо зробити перерахунок звичайним способом (додати 13 днів), то будемо спостерігати за дощем 10 липня, тобто на 3 дні пізніше істинного дня спостереження. За народним ж календарем негода в цей день не віщує семитижневий, період дощів.
Отже, висновок: якщо ми хочемо визначити, на яке число в нашому календарі припадає якийсь прикметний день стародавнього народного календаря, то до дат, які традиційно бувають, вказані за старим стилем, слід додавати не 13, а 10 днів. Приклади перерахунку деяких дат народних прикмет юліанського (старого) календаря на григоріанський (новий): 6 січня за юліанським - 16 січня за григоріанським, відповідно 2 лютого - 12 лютого, 25 березня -4 квітня, 10 квітня-20 квітня, 23 квітня - 3 травня і т.д.